У чому полягає необхідність впровадження патронату поряд з іншими формами альтернативної опіки?

Патронат – це комплексна послуга на допомогу дитині та її сім’ї, орієнтована на створення умов для подолання складних життєвих обставин з дотриманням права на сім’ю.

Патронат передбачає активну підтримку батьківства, відновлення спроможності сім’ї/родини самостійно долати труднощі, які перешкоджають належному догляду та вихованню дитини.

Детальніше про зазначені особливості патронату як соціальної послуги:

Зазвичай, виявлені, знайдені чи вилучені з небезпеки діти, за відсутності близьких родичів, готових тимчасово взяти дитину до себе, направляються до інституційних закладів: притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації (ЦСПР), будинків дитини, дитячих будинків, інтернатів, які значно віддалені від місця попереднього проживання дитини, що ускладнює контакти дитини з родиною.

Водночас, переважна більшість таких дітей мають батьків або родичів, які, за професійної підтримки, могли б розпочати належними чином опікуватися дитиною. Проте, у інтернатному закладі діти, як правило, залишаються досить довго, а інколи і до набуття ними повноліття (з порушенням права дитини жити та виховуватися в безпечному сімейному середовищі).

Послуга патронату як воротар дозволяє запобігти інституційному розміщенню дитини й уникнути ризиків бути недоглянутою, дає можливість дитині бути почутою, мати поруч тих дорослих, які готові професійно та толерантно пояснити що відбувається в житті дитини та її батьків, чому це сталося і що буде далі.

Влаштованим під патронат дітям забезпечується індивідуальний підхід та цілодобова увага патронатного вихователя. Таким чином, останній, через постійне, індивідуальне спілкування з дитиною, може якнайкраще визначити усі її потреби (фізичні, емоційні, соціальні, потреби у розвитку та ін.) та, за підтримки міждисциплінарної команди спеціалістів, визначити шляхи їх задоволення.

Часто тимчасовими вихованцями патронатних сімей стають діти, які потребують нагальної та невідступної уваги, наприклад, діти, знайдені на вулиці, місцезнаходження чиїх батьків невідоме, діти з особливими потребами, діти, які пережили травму чи втрату близької людини, мають уповільнення в розвитку як результат недбалого ставлення своїх батьків.

Головний підхід патронату — адресування тих потреб дитини, які не помічалися її біологічними батьками чи особами, які їх заміщали, забезпечення для неї люблячого сімейного середовища у період прийняття рішення щодо подальшої її долі у такий спосіб, який найкраще відповідатиме інтересам саме цієї дитини.

У контексті послуги патронату, в першу чергу, розглядається можливість усунення тих факторів, які заважають біологічним батьками або найближчому сімейному оточенню належним чином опікуватися дитиною, з тим, щоб повернення дитини до її сім’ї стало реальним. У таких випадках, за умови що біологічні батьки мають змогу бачитися та спілкуватися з дитиною, таке спілкування заохочується – завдяки цьому соціальним працівникам легше сформувати у батьків мотивацію до змін, оцінити їхні істинні мотиви та готовність самостійно опікуватись дитиною, що дає можливість органу опіки та піклування приймати обґрунтовані рішення, спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини.

В свою чергу, соціальний працівник забезпечує супровід біологічної сім’ї дитини, формує у біологічної сім’ї спроможність активізувати ресурси для самостійного розв’язання негараздів, проводить залучення ширшого родинного кола, сприяє для досягнення максимальних змін на краще.