Як тяжко бути дитиною-сиротою. Мама по голівці не погладить, тато на руки не візьме. Одне діло знати, що в тебе немає батьків – померли, загинули, війна забрала. Зовсім інше  — розуміти, що вони самі від тебе відмовилися – своєю аморальною поведінкою, байдужим ставленням, та вкрай безвідповідальним життям. Виносити під серцем, народити, дати ім’я, а потім проміняти на п’яних коханців чи стіл із закускою свою дочку чи сина? Що має трапитись, і яким треба бути, щоб твої діти стали сиротами при живих батьках? Що спонукає сім’ї, котрі мають власних дітей, ставати прийомними батьками для соціальних сиріт? Право дітей на щасливе дитинство спробуємо відстояти разом із родиною Резмер: чоловіком Володимиром та дружиною Надією, які створити дитячий притулок сімейного типу у с. Горбовичі, що на Київщині.